Медикаменти
Медичні послуги
Медичні вироби
Неякісні і фальсифіковані:
В Україні постійно виявляються неякісні і фальсифіковані лікарські засоби. Перевірте препарат, який Ви придбали в аптеці. Введіть у це поле номер серії лікарського засобу, який зазначено на упаковці біля терміну придатності, або слово всі і нажміть ПОШУК


Головна » Кодекс практики проведення консультацій

 

Кодекс практики проведення консультацій

Уряд Великої Британії

 

Передмова

Теперішній уряд прагне ефективних консультацій; консультацій, що є легко доступними і спрямовані на залучення тих, хто дійсно цікавиться публічною політикою. Ефективні консультації допомагають висвітлити цінну  інформацію, що може бути використана урядом для розробки ефективних рішень. Простіше кажучи, ефективні консультації дозволяють уряду ухвалювати обґрунтовані рішення з питань політики, вдосконалювати порядок надання державних послуг та покращувати підзвітність державних органів.

 

Кодекс практики проведення консультацій є в розпорядженні уряду з 2000 року. Він визначає, яким є найкращий порядок проведення консультацій та що громадяни можуть очікувати від уряду, коли прийнято рішення про проведення консультацій.

 

Це третє видання Кодексу, воно фактично створене з урахуванням думок тих, хто постійно залучений до урядових консультацій. Цей Кодекс покликаний сприяти підвищенню прозорості, оперативності та доступності консультацій, а також поліпшенню залучення громадськості до участі у розробці урядової політики.

 

З метою проведення ефективних консультацій, що є нашим зобов’язанням,  ми і надалі  будемо вести моніторинг процесу консультування і будемо вдячні за пропозиції з удосконалення нашої роботи.

 

 Джон Хаттон,

Державний секретар

Департаменту з питань реформування бізнесу, підприємництва та регуляторної політики,

Липень 2008 року

 

7 критеріїв процесу проведення консультацій

 

Критерій №1. Коли проводити консультації

Формальна консультація повинна застосовуватися на етапі, коли є можливість вплинути на результат вироблення політики.

 

Критерій №2. Тривалість консультації

Зазвичай консультації повинні тривати щонайменше 12 тижнів з урахуванням можливого збільшення цього терміну за потреби.

 

Критерій №3. Чітко сформульовані завдання та сфера впливу

Консультаційні документи повинні чітко описувати процес консультування, що саме пропонується, якими є сфера впливу, очікувані витрати та вигоди від пропозицій.

 

Критерій №4. Доступ до консультацій

Консультації повинні бути підготовлені так, щоб бути доступними та спрямованими на цільову аудиторію, яку планується залучити.

 

Критерій №5. Обтяжливість консультацій

Для того, щоб консультації були ефективними, а посадовці, що ініціювали їх проведення, сприйняли пропозиції, підготовлені за результатами консультацій, необхідно зробити їх якомога менш обтяжливими. 

 

Критерій №6. Урахування пропозицій

Пропозиції, що надійшли в процесі консультування, повинні бути ретельно проаналізовані, має бути забезпечений  чіткий зворотний зв'язок з учасниками після проведення консультації.

 

Критерій №7. Можливості поліпшення ефективності консультацій

Посадові особи, які відповідають за проведення консультацій, повинні прагнути до поліпшення ефективності консультацій та обмінюватись набутим  досвідом.

 

Ці критерії мають бути відображені в консультаційних документах.

 

Вступ

Постійний діалог між урядом та зацікавленими сторонами є важливою частиною вироблення політики. Інколи необхідно, щоб цей діалог став більш формалізованим і публічним. Під час розробки нових або пропонування змін до існуючих напрямів політики, процесів або практик, нерідко слід застосовувати формальний, публічний, належно задокументований порядок здійснення консультацій з чіткими часовими рамками. Такий порядок має бути відкритим для зворотного зв’язку кожного, хто бере в ньому участь, але в першу чергу, він має бути спрямованим на з’ясування  точки зору тих, хто особливо зацікавлений або може зазнати найбільшого впливу від упровадження нового напряму політики або змін до вже існуючого[1]. Під час консультацій учасники можуть зосередити увагу на попередньому аналізі політики, проведеному урядом, та на аспектах самої політики уряду з певного питання, або ж на варіантах упровадження політики, що розглядаються.

 

Статус Кодексу

 

Цей Кодекс визначає підхід, що його застосовує уряд, ухваливши рішення  провести формальні, задокументовані, публічні консультації . Він  прийшов на зміну попереднім редакціям цього документу. Кодекс не має юридичної сили чи пріоритетності перед законодавчими або обов’язковими нормами. Він визначає загальну стратегію уряду щодо проведення формальних, публічних, письмових консультацій. Перелік департаментів[2] та служб Об’єднаного королівства, що прийняли Кодекс, доступний на сайті «Покращення роботи органів виконавчої влади»[3]. Інші державні організації можуть використовувати цей Кодекс для своїх консультаційних цілей, проте якщо вони офіційно не прийняли цей Кодекс,  то він не поширюється на порядок проведення консультацій такими організаціями.

 

Міністри, на свій розсуд, можуть не застосовувати  формальної процедури консультацій, передбаченої цим  Кодексом. Іноді формальна, публічна, письмова консультація не є найефективнішим чи пропорційним способом залучення зацікавлених сторін, наприклад, на ранньому етапі розробки політики (що передує формальній консультації), або коли масштаб занадто вузький, або рівень зацікавленості вузькоспеціалізований. У таких випадках  застосування формальних консультацій не є доречним. Окрім формальних консультацій існує багато інших способів залучення та з’ясування думки зацікавлених сторін[4]. Проте зазначений Кодекс не регулює ці питання. Якщо департаменти вирішують залучати зацікавлені сторони в інший спосіб (аніж у спосіб формальних письмових консультацій),  вони мають чітко усвідомлювати причини, з яких обрано саме ті методи, що застосовуються.

 

 

Цей Кодекс не передбачає зобов’язань проводити консультації з  будь-яких питань; він не має на меті породити очікування, що уряд застосовуватиме процедуру консультацій  в будь-якому конкретному випадку. Питання, щодо яких  уряд вирішує провести консультації з громадськістю, залежать в кожному випадку від обставин.

 

Більше того, при здійсненні формальної, письмової, публічної консультації відхилення від Кодексу іноді неминучі. Бажано, щоб департаменти були максимально відкриті під час ухвалення таких рішень,  зазначаючи причини відхилень та пояснюючи, яких заходів буде вжито для забезпечення максимальної ефективності консультацій за даних обставин.

 

Відповідно до низки законів, уряд зобов’язаний проводити консультації з  конкретними групами з конкретних питань. На цей Кодекс також поширюється дія згаданих юридичних вимог. Крім того, необхідно забезпечити дотримання всіх інших юридичних вимог, що можуть вплинути на процес консультацій, наприклад, забезпечення конфіденційності або рівних можливостей. Детальнішу інформацію з цих питань можна знайти в рекомендаціях до застосування цього Кодексу[5].

 

Кодекс потрібно використовувати разом з посібником «Консультації та оцінка політики – стислий кодекс належної практики», що доповнює Договір про відносини уряду з волонтерським та громадським сектором[6], а також  із Договором про центральний та місцевий уряди, що встановлює рамкові принципи роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади в інтересах суспільства[7].

 

Відділ з питань покращення роботи виконавчих органів в Департаменті з питань реформування бізнесу, підприємництва та регуляторної політики вітає зворотний зв'язок щодо ефективності Кодексу та рекомендацій до нього. Якщо маєте будь-які коментарі, будь ласка, звертайтеся до Відділу з питань покращення роботи органів виконавчої влади за адресою:

 

Better Regulation Executive

Department for Business, Enterprise and Regulatory Reform

 

1 Victoria Street

London

SW1H 0ET

Telephone: 020 7215 0352  

E-mail: regulation@berr.gsi.gov.uk

 

 

Критерій №1. Коли проводити консультації

Формальна консультація повинна застосовуватися на етапі, коли є можливість вплинути на результат вироблення політики.

1.1  Формальні, задокументовані, публічні консультації часто є важливим етапом в процесі вироблення політики. Консультації  сприяють доступності попереднього аналізу політики для вивчення громадськістю та дозволяють отримати додаткові свідчення й думки від низки зацікавлених сторін, важливі для розробки  політики та її реалізації.

1.2  Необхідно, щоб консультації відбувалися тоді, коли уряд готовий надати суспільству достатню інформацію для ефективного та обґрунтованого діалогу з питань, щодо яких проводяться консультації. Водночас немає сенсу проводити консультації, коли вже все вирішено. Консультації мають відбутися на самому початку процесу вироблення чи зміни політики, наскільки дозволяють зазначені фактори.

1.3  У випадку, коли уряд не збирає думки зацікавлених сторін щодо формування політики, а надає інформацію, наприклад, повідомляючи громадськість про рішення з того чи іншого питання політики або роз'яснюючи певне питання, то такий процес не слід вважати консультацією; відтак він не є предметом розгляду цього Кодексу. Більше того, неформальні консультації зацікавлених сторін, на які не поширюється дія цього Кодексу, за певних умов є цілком доречною альтернативою, щодо застосування якої існують спеціальні рекомендації [8].

1.4  Нерідко постає необхідність вдатись до неофіційного діалогу з зацікавленими сторонами ще до оголошення процесу офіційних консультацій для отримання початкового уявлення про проблему, яку планується обговорити під час формальних консультацій. Таке неформальне спілкування з зацікавленими сторонами також не підпадає під дію цього Кодексу.

1.5  У ході розробки деяких напрямів політики уряд може вирішити, що доречно провести більш ніж одну формальну консультацію. Якщо під час подальшої консультації  детальніше розглядатимуться конкретні питання політики, потрібно буде ухвалити рішення відносно масштабу цих додаткових заходів з консультування. Для визначення порядку проведення такої повторної консультації департамент має зважити рівень інтересу з боку зацікавлених сторін до результатів  початкового етапу та навантаження від подальших консультацій на органи влади, а також урахувати можливу затримку в реалізації політики. В більшості випадків, які потребують проведення додаткових  консультацій, доречно обмежити масштаб консультування. В такому разі дотримуватись цього Кодексу не обов’язково, хоча він може служити корисним керівництвом.

1.6  Під час виборчого процесу консультації не проводять. Однак якщо до цього змушують виняткові обставини (наприклад, для забезпечення охорони здоров’я громадян), департаменти мають проконсультуватись із підрозділом з  дотримання етичних норм   в апараті Кабінету Міністрів. Якщо консультація відбувається під час оголошення виборів, потрібно її продовжувати. Проте, під час виборчого процесу департаменти мають уникати дій, що відволікатимуть увагу виборців від програм кандидатів[9].

 

Критерій №2. Тривалість консультації

Зазвичай консультація повинна тривати щонайменше 12 тижнів з урахуванням можливого збільшення цього терміну за потреби.

 

2.1 За звичайних обставин консультація триває щонайменше 12 тижнів. Це має бути передбачено в планах проекту з розробки політики. Мінімальний термін 12 тижнів допоможе покращити якість пропозицій громадськості. Такий термін необхідний з огляду на те, що багато організацій, преш ніж підготувати пропозиції для уряду, звертаються  до тих, чиї інтереси вони представляють або кого залучають до своєї роботи, а це потребує  часу.

 

2.2 Якщо консультація проводиться тоді, коли залучені до консультацій групи мають  менше можливостей надати відповідь, скажімо, влітку чи на різдвяні свята, або якщо питання політики, що розглядається, є особливо складним, слід передбачити можливість подовження періоду консультацій[10].

 

2.3 Коли час на консультування обмежений, наприклад, у період застосування надзвичайних заходів, або за необхідності дотримання кінцевих термінів, передбачених міжнародними правовими документами, або коли потрібно вкластися у фіксований термін, наприклад, під час розробки бюджету, слід подумати, чи є формальна, письмова, публічна консультація найкращим способом отримання зворотного зв’язку. Коли проведення формальної консультації вважається доречним і є гарні можливості для скорочення її тривалості (наприклад, щодо визначення позиції Великобританії в переговорах стосовно пропозицій ЄС, що будуть розглянуті  найближчим часом в Раді Міністрів), консультаційний документ повинен чітко окреслювати причини скорочення  періоду консультації. Відповідне міністерство (або відомство, наприклад неміністерський департамент) має дати згоду на скорочення термінів консультації.  За таких обставин важливо передбачити додаткові можливості для людей висловити свою думку.

 

2.4              Під час планування консультації важливо вжити заходів щодо підвищення поінформованості про початок консультацій серед тих, кого це може зацікавити. Зокрема, відомствам потрібно передбачити шляхи оприлюднення інформації про консультації на момент або, якщо можливо, до початку самого процесу, щоб зацікавлені сторони могли скористатися всім періодом консультації для підготовки відповіді.

 

Критерій №3. Чітко сформульовані завдання та сфера впливу

Консультаційні документи повинні чітко описувати процес консультування, що саме пропонується, якими є сфера впливу, очікувані витрати та вигоди від пропозицій.

 

3.1 Процедура проведення консультації повинна чітко описувати консультаційний процес, а саме, яким був попередній поступ у виробленні політики до винесення питання на обговорення, як проводитимуться консультації, та, наскільки можливо, що очікується після офіційного завершення консультації.

 

3.2              Повинен бути чітко окреслений обсяг консультацій, можливості для впливу на розробку політики, які рішення з обговорюваного питання вже ухвалено і, відтак, не є предметом нинішніх консультацій.

 

3.3 Оцінка вигід і витрат варіантів, що подаються до розгляду, є складовою частиною консультації, і вказує на те, які уряд на даний момент бачить витрати та переваги пропонованих рішень. Разом з формальною консультацією зазвичай повинна бути опублікована також  «оцінка впливу консультаційного етапу»[11], а питання щодо її змісту включені в сам процес консультації. Оцінка впливу має бути проведена стосовно більшості рішень щодо політики, а завдяки консультації із зацікавленими сторонами стосовно Оцінки впливу та оцінки рівних можливостей може бути досягнуто більшої прозорості в процесі вироблення політики, і в такому вигляді дійти до департаментів з надійними доказами підстав для ухвалення відповідних рішень. Важливо прочитати рекомендації щодо спеціальних тестів оцінки впливу, у тому числі тестів з оцінки расової рівності, що вимагається за законом[12].

 

3.4 Слід також приділити увагу визначенню груп чи секторів, які зазнають найбільшого впливу відповідної політики, і будь-яких груп та секторів (малий бізнес або організації третього сектору), на яких може нерівномірно позначитись упровадження пропозицій, представлених в консультаційному документі. Процедуру консультації можна використати для збору думок з тим, щоб визначити сфери охоплення нової політики, ідей про те, як можна зменшити сферу дії нових вимог на певні групи або сектори, або для пошуку пропозицій щодо підходів до певних груп або секторів, що забезпечать рівномірне впровадження.

 

3.5 Тема обговорення, будь-які припущення, зроблені урядом, і питання під час консультації мають бути якомога чіткішими. Бажано пропонувати як відкриті, так і закриті запитання, а також передбачити можливість для залучених до консультації груп  висловити свої погляди з пов'язаних проблем, не охоплених запропонованими питаннями.

 

Критерій №4. Доступ до консультацій

Консультації мають бути підготовлені так, щоб бути доступними і спрямованими на цільову аудиторію, яку планується залучити.

 

4.1 Необхідно виявити усіх зацікавлених сторін якомога раніше в процесі підготовки консультацій для того, щоб консультації були відповідним чином сплановані та спрямовані. Коли потрібно залучити різноманітну аудиторію, може знадобитися кілька підходів. В консультаційному документі слід визначити способи та порядок участі зацікавлених осіб, а також причини обрання будь-яких  додаткових способів залучення аудиторії. Надмірна залежність від стандартного переліку залучених до консультацій груп, яким надсилаються консультаційні документи, може призвести до ситуації, коли  ключові групи опиняться виключеними з процесу, а деякі інші організації отримають консультаційні документи, що не становлять для них жодного інтересу.  

 

4.2 Наскільки можливо, консультаційні документи мають бути зрозумілими: стислими, завершеними та вільними від незрозумілої термінології. Це також допоможе зменшити необхідність повторних консультацій. У консультаціях з технічних питань, зазвичай, беруть участь експерти; проте якщо уряд цікавиться також думкою пересічних громадян, що не є експертами з конкретного технічного питання, консультаційні документи мають бути написані простою мовою.

 

4.3 Вкрай необхідно якомога активніше розповсюджувати консультаційні документи. Потрібно ретельно продумати шляхи оповіщення потенційних учасників консультацій про їх проведення та про шляхи отримання рекомендацій від відповідних суспільних груп і секторів економіки. З багатьма зацікавленими сторонами можна зв’язатися безпосередньо, проте нерідко існують інші зацікавлені групи, не відомі уряду або такі, що мають контакт з організаціями-посередниками. Співпраця з відповідними організаціями бізнес спільноти, місцевих громад або третього сектору може допомогти уряду почути думку тих, хто за інших обставин залишається не почутим. Завдяки спеціалізованим ЗМІ та заходам можна краще інформувати зацікавлені групи про проведення консультацій та заохочувати їх до участі.

 

4.4 Слід подумати про альтернативні версії консультаційних документів, спрямованих на якомога ширшу аудиторію, наприклад, версії для молоді, аудіоверсії та версії з письмом Брайля, укладені валлійською та іншими мовами, версії для “легкого читання ” тощо, а також про альтернативні методи проведення консультацій. Існують рекомендації щодо методів роботи на підтримку формальних консультацій, спрямованих на окремі групи та сектори  (регіональні, публічні зустрічі, Інтернет контакти, фокус групи тощо)[13].

 

4.5 Важливо, щоб люди могли швидко зрозуміти, чи певна консультація зачіпає їхні інтереси. З цієї причини для всіх консультацій, ініційованих будь-яким державним органом, потрібно застосовувати стандартну таблицю основної інформації. Це означає, що вся ключова інформація одразу ставатиме доступною потенційним учасникам консультації, коли вони вперше знайомляться з консультаційним документом, а ті, хто регулярно бере участь у консультаціях, будуть добре ознайомлені з форматом[14].

 


Критерій №5. Обтяжливість консультацій

Для того, щоб консультації були ефективними, а посадовці, що ініціювали їх проведення, сприйняли пропозиції, підготовлені за результатами консультацій, необхідно зробити їх якомога менш обтяжливими.

 

5.1 У ході підготовки консультацій важливо детально розглянути можливі способи зведення до мінімуму кількості повторних консультацій. Це зробить весь процес консультацій найменш обтяжливим для учасників. Зацікавлені сторони охоче сприймають можливість висловити свої погляди або надати свідчення, проте вони не готові відповідати на ті самі запитання по декілька разів. Якщо уряд попередньо отримав необхідну інформацію від тієї ж аудиторії, слід подумати, чи можна повторно використати цю інформацію під час вироблення політики, наприклад, чи є ця інформація і досі актуальною і чи були охоплені всі зацікавлені групи? Потрібно чітко зазначити, як була отримана та чи інша інформація, щоб учасники консультації могли надати коментарі до наявної інформації або ж доповнити її новими свідченнями.

 

5.2 Якщо певна інформація, яку шукає уряд, вже є суспільним надбанням завдяки попереднім дослідженням ринку, опитуванням та обстеженням, меморандумам чи доповідним запискам з відповідних питань тощо, слід подумати, як це можна використати у процесі консультацій і, таким чином, зменшити необхідність їх повторного проведення.

 

5.3 На етапі планування група з розробки політики повинна підтримувати постійний зв'язок зі своїм консультаційним координатором та іншими групами з розробки політики, що мають спільні з ними інтереси, щоб знайти можливості для об’єднання зусиль заради зменшення кількості повторних консультацій, спрямованих на ті самі групи.

 

5.4 Консультації, які дозволяють учасникам відповідати на питання в режимі “он-лайн”, можуть допомогти зменшити обтяжливість консультацій для осіб, що користуються новими технологіями для участі в них. Окрім того, слід максимально спростити бюрократичні процедури, пов'язані з реєстрацією (наприклад, отримання логіну та паролю).

 

5.5  Не можна легковажно ставитися до оголошення формальних консультацій.  Консультаційні координатори з відповідного департаменту і , що більш важливо, потенційні учасники консультацій часто охоче надають поради щодо необхідності формальних консультацій і щодо прийнятних альтернатив формальнійпроцедурі[15]

 

Критерій №6. Урахування пропозицій

Пропозиції, що надійшли в процесі консультування, повинні бути ретельно проаналізовані, має бути забезпечений  чіткий зворотний зв'язок з учасниками після проведення консультації.

 

6.1 Всі відповіді/пропозиції (як письмові, так і отримані іншими способами, наприклад, через дискусійні форуми або зустрічі з громадськістю) слід ретельно проаналізувати, використовуючи знання, досвід та погляди респондентів для розробки більш результативної та ефективної політики. Слід зосередитись на свідченнях, наданих учасниками на користь їхніх аргументів. Аналіз пропозицій, що надійшли в результаті консультації, має бути переважно якісним, аніж кількісним.

 

6.2 З метою забезпечення коректного аналізу відповідей і пропозицій, важливо розрізняти, кого представляють різні організації, яким чином були зібрані відповіді, наприклад, чи попередньо до укладання відповіді були враховані думки членів представницького органу.

 

6.3 За можливості, у консультаційному документі слід навести ймовірний графік подальшого вироблення політики. Якщо у цьому графіку відбуваються будь-які значні зміни, необхідно вжити заходів для відповідного інформування про це потенційних учасників консультацій.

 

6.4 Після проведення консультацій, уряд повинен укласти й опублікувати резюме з даними про те, хто надав пропозиції в ході консультацій, та з узагальненням відповідей  на кожне питання.  Мають бути також узагальнені усі інші важливі коментарі. Такий зворотній зв'язок зазвичай має поінформувати громадськість про рішення, ухвалені на основі пропозицій, що надійшли в результаті консультації. Ця інформація має бути опублікована попередньо до або паралельно з подальшими діями, наприклад, поданням законопроекту до Парламенту[16]. Зазвичай слід інформувати учасників консультації про оприлюднення цієї інформації.

 

6.5 Варто розглянути можливість оприлюднення окремих відповідей, отриманих під час консультації.

 

6.6 Критерії цього Кодексу слід викласти в консультаційних документах разом з контактними даними консультаційного координатора відповідного департаменту. Варто також заохочувати учасників консультації  надсилати консультаційному координатору коментарі щодо того, наскільки було дотримано цих критеріїв, та пропозиції з покращення консультаційного процесу.

 

Критерій №7. Можливості поліпшення ефективності консультацій

Посадові особи, які відповідають за проведення консультацій, повинні прагнути до поліпшення ефективності консультацій та обмінюватись набутим  досвідом.

 

7.1 Кожна організація, яка застосовує Кодекс, призначає консультаційного координатора. В консультаційних документах консультаційний координатор визначається як контактна особа для звернення з будь-якими запитами або скаргами, що мають відношення до консультаційного процесу (розробники політики мають бути контактними особами для запитів щодо змісту).

 

7.2 Посадовим особам, які беруть безпосередню участь у проведенні консультацій, слід радитися зі своїм консультаційним координатором вже на ранніх етапах планування консультацій.

 

7.3 Урядові департаменти повинні вести моніторинг ефективності консультацій. Потрібно обмінюватися набутими знаннями та досвідом  проведення консультацій зі своїм відомчим консультаційним координатором, який сприятиме обміну набутим досвідом між своїм департаментом та іншими відомствами та службами.

 

Відділ з питань покращення роботи органів виконавчої влади

Департамент з питань реформування бізнесу, підприємництва та регуляторної політики

3rd Floor, 1 Victoria Street

London SW1H 0ET

 

Tel: 020 7215 0352

Website: www.bre.berr.gov.uk

 

Дата публікації: Липень 2008 року

(URN) 08/1097

© Crown copyright 2008

 

The text in this document may be reprod

uced free of charge in any format or media without

requiring specific permission. This is subject to material not being used in a derogatory manner

or in a misleading context. The source of the material must be acknowledged as Crown

copyright and the title of the document must be included when being reproduced as part of

another publication or service.

 

Безкоштовне розповсюдження тексту цього документу в будь-якому форматі або медіа не потребує спеціального дозволу. Він не може бути використаний в принизливому тоні або двозначному контексті. Джерело матеріалу має бути визнане авторським правом Корони, а назва документу має завжди бути зазначена, якщо його частина відтворюється в інших  публікаціях.

 

Цей переклад здійснено за підтримк

и Відділу демократії і врядування Місії USAID в Україні, Молдові та Білорусі відповідно до умов угоди № AID 121-A-00-03-00008 (Програма сприяння Парламенту II: Програма розвитку законотворчої політики). Думки і твердження, висловлені в публікаціях, відображають особисту позицію авторів і можуть не співпадати з позицією USAID, ПСП II та Університету штату Огайо.

Електронна версія розміщен

а на веб-сайт: Програми сприяння Парламенту II (ПСП II) (http://pdp.org.ua).



Розробка та підтримка сайту: Gazolin Production © 2010 Союз споживачів медичних послуг лікарських засобів та виробів медичного призначення