Історія з оксихінолом. «Велика медична афера», Ханс Рюш, 1986
При обгрунтуванні необхідності проведення всебічних серйозних досліджень на етапі розробки ліків, а також здійснення нагляду за їх безпекою часто згадують талідомідову трагедію, коли після застосування вагітними жінками заспокіливого препарату, протягом 1957-1961 рр. у країнах Європи народилося близько 11000 дітей із вродженими вадами кінцівок (фокомелією).
Але це не єдиний випадок. Подібних фактів було предостатньо. Наведемо ще один, майже на 20 років пізніше від талідоміду, не менш трагічний, коли фармкорпорації з їх необмеженими фінансами вигадують хвороби, а держава не контролює рекламу.
В Україні зараз подібна ситуація з так званими противірусними імуномодуляторами! (в кінці історії трохи детальніше про це).
Тож послухайте…
Історія з оксихінолом
Все більше і більше розростається системний обман, який іде від всемогутніх хімічних концернів і відбувається за згодою служб охорони здоров’я, шкодячи людству.
Тим не менш, стає все зрозуміліше, що «нові ліки» (насправді це найчастіше старі, просто ті самі субстанції комбінують по-іншому і постачають новою етикеткою) не тільки не можуть виліковувати хвороби, які природа б вилікувала – дали їй би хоч найменший шанс, але ще й постійно викликають нові, невідомі лише кілька років тому хвороби.
У серпні 1978 року в Японію прийшла новина, що в Токіо суд визнав провину за трьома виробниками ліків і японським урядом у продажу медикаментів, що містять оксихінол (також кліоквінол) та у викликанні нової серйозної хвороби нервової системи – підгострої мієлооптичної нейропатії. Виробники – «Текеда», «Сіба-Гейгі-Японія» та «Танабе Сейтаку» – разом із японськими службами охорони здоров’я, згідно з рішенням суду, мали виплатити 3,25 мільярда єн компенсації 133 постраждалим. Так закінчився перший процес із двадцяти.
Постраждалі довели, що хвороба виникла через ліки, які, згідно з рекламою, чудовим чином виліковували від недуги званої виробниками «літній пронос» – вкрай ненаукове позначення нешкідливого розладу шлунка, що часто виникає у туристів у тропічних країнах і звичайного, що проходить без будь-якого лікування за два дні.
«Але його не буде, якщо приймати чудо-засіб оксихінол», який був розроблений фірмою «Сіба-Гейгі» кількома роками раніше і продавався під різними назвами (мексаформ, ентеро-віоформ, інтестопан, стеросан тощо). При цьому мандрівникам рекомендували приймати ці ліки за перших ознак проносу і навіть для профілактики, тобто до виникнення будь-яких порушень роботи шлунка (які даний препарат викликає!).
У Японії було зафіксовано щонайменше 1000 смертей і 30 тис. випадків сліпоти та/або паралічу нижніх кінцівок, перш ніж визнали, що досі небачені подібні патологічні прояви (іноді зі смертельними наслідками, що мали місце в Голландії, Данії, Німеччині, Франції, Великобританії, Бельгії, Швеції, Італії і т. д.) виникають через прийом медикаментів, що включають оксихінолін.
Дане відкриття розбило в пух і порох кульгаве алібі «Сіба-Гейгі», що від ліків постраждали лише японці, і вони самі несуть відповідальність за національну катастрофу, оскільки вони надто довіряли вказівкам виробників.
У 1979 році шведський лікар доктор Олле Ханссон, професор дитячої неврології з Університету Гетеборга (Göteborg University), опублікував результати досліджень токійського суду, який запросив його виступити як свідок на першому оксихініліновому процесі. Його книга не залишає сумнівів у тому, що деякі великі фармацевтичні підприємства в гонитві за прибутком йдуть по трупах – людським трупам – і вдаються до будь-якої уявної брехні, аби приховати головне: їх основним мотивом є прибуток.
В одній лише Японії оксихінілін продавався під 168 різними назвами.
До багатьох шокуючих викриттів професора Олле Ханссон відноситься також публікація власного дослідницького протоколу «Сіба-Гейгі». Даний документ датується 19 червня 1939 року і свідчить про те, що швейцарським ученим вдалося отруїти значну кількість тварин оксихініліном, при цьому відразу ж після введення препарату вони починали страждати від сильних судом та порушень дихання. Зрештою, більша частина тварин померла болісною смертю.
Незважаючи на ці результати досліджень, що проводилися таємно, «Сіба-Гейгі» продовжила всюди продавати небезпечний препарат і обмежилася лише попередженням не давати ліки домашнім тваринам.
Чи не є цей випадок ясним доказом того, що самі дослідники не вірять у застосування дослідів на тваринах до людини?
28 квітня 1980 року у Женеві, у готелі «Пента» японський комітет провів прес-конференцію з оксихінолу для 37 репортерів з усього світу. Серед учасників були адвокати та корифеї медицини з Японії, Малайзії, Австралії, Нідерландів, Великобританії, Швейцарії, Шрі-Ланки, США, Франції, Норвегії та Італії.
У ході конференції з’ясувалося, що «Сіба-Гейгі» не брала до уваги згубну дію препарату на тваринах, очевидно через те, що підприємство чудово знало про безглуздість дослідів на тваринах. Тим не менш, транснаціональна корпорація по всьому світу продовжила продавати засіб, що містить кліоквінол для використання людиною.
Пізніше у Японії опублікували звіт про цю конференцію. Ось деякі витяги з вступного слова Хіроші Ізумі (Hiroshi Izumi), адвоката з Токіо:
«Дев’ять років минуло з того часу, як жертви оксихінолу вперше подали позов проти держави, Tekeda Chemical Industries Ltd., Tanabe Seiyaki Co. Ltd. З того процесу, що мав місце 28 травня 1971 року, до сьогодні кількість позовів зросла до 5500.
Токійський окружний суд виніс ухвалу у справі оксиквінолу 28 травня 1971 року. У ньому говорилося: «Головний офіс «Сіба-Гейгі» в Базелі досліджував повідомлення про те, що собаки, які отримували ентеро-віоформ або мексаформ, страждали від нападів, що нагадують епілептичні, і помирали, тому підприємство розіслало циркулярний лист ветеринарам, попереджаючи їх не використовувати цей засіб для лікування тварин. Хоча препарат вироблявся для людини, «Сіба-Гейгі» не тільки не вжила жодних масових заходів, щоб попередити людей про небезпеку, але, як уже згадувалося, продовжила запевняти в Японії про безпеку ентеровіоформу та мексаформу». “Сіба-Гейгі” все ще продає кліоквінол у багатьох країнах без адекватних попереджень. Гайді Андерсон (Heidi Anderson), шведка, яка брала участь у цій прес-конференції, має діагноз розсіяний склероз; але тепер стало ясно, що хвороба виникла через кліоквінол. Звідси можна припустити, що в Європі є багато інших жертв цієї хвороби. Те, що «Сіба-Гейгі» та інші транснаціональні фармацевтичні підприємства продають до країн третього світу ліки, заборонені в індустріальних країнах, є злочином» (Звіт про конференцію в Женеві з оксихінолу (Geneva Press Conference on SMON, Proceedings), Yamaichi Building, Токіо 160).
Naked Empress, or the Great Medical Fraud
Hans Ruesch. CIVIS, 1986
Ханс Рюш (Hans Ruesch, 17 травня 1913 – 27 серпня 2007) – гонщик, швейцарський письменник, всесвітньо відомий активіст проти експериментів на тваринах та вівісекції.
Союз споживачів медичної продукції хоче наголосити, що в Україні зараз подібна ситуація з рядом маловивчених противірусних (у т.ч. проти грипу та ГРВІ) препаратів, які на справді є потужними імуностимуляторами – індукторами ендогенного інтерферону. На думку провідних імунологів та інфекціоністів усі вони повинні призначатись виключно за призначенням лікаря (бути рецептурними) і не рекламуватись. Натомість МОЗ спільно зі своїм Державним експертним центром надають їм статус безрецептурних, що дає можливість їх рекламувати. Обсяги реалізації таких імунотропів в Україні зашкалюють. В розвинутих країнах ці препарати не допущені до медичного застосування.
