З початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України багато громадян були вимушені тікати від війни і залишити її територію, знаходячи тимчасовий прихисток, перш за все, у країнах Європейського Союзу.
За деяким оцінками наразі в європейських країнах перебуває більше 6,5 млн українців, в переважній більшості жінок, дітей та громадян похилого віку при цьому, частка неповнолітніх біженців в деяких країнах становить до 51% від їх загальної кількості.
Така ситуація, м’яко кажучи, не сприяє збереженню українських сімей та нормальному спілкуванню батьків із своїми дітьми, перш за все чоловіків, які, в силу різних причин, залишились на території України і вже майже 2 роки не можуть нормально спілкуватися з ними.
Крім цього, жінки, що виїхали разом із дітьми, подекуди чинять перешкоди чоловікам/колишнім чоловікам у спілкуванні із спільними дітьми.
З урахуванням введеного на всій території України воєнного стану суди, які і до цього не вирізнялись оперативністю та сталістю судової практики, наразі здійснюють розгляд справ ще повільніше, що фактично унеможливлює ефективний судових захист порушених прав українських чоловіків.
Водночас, існує і інший, більш ефективний, на мою думку, механізм захисту прав батьків, який надає гаазька Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей до якої приєднались більш ніж 80 країн світу, у тому числі Україна та переважна більшість європейських країн.
Вказана Конвенція, серед іншого, передбачає можливість за бажанням батька брати дитину на обмежений проміжок часу в Україну або в іншу державу для подорожей/відпочинку тощо.
Крім цього якщо батько навіть принципово не заперечує проти тимчасового проживання його дитини на території іншої держави (в даному випадку у зв’язку із збройною агресією російської федерації), проте зазнає перешкод у спілкуванні з нею, батько може ініціювати процедуру по забезпеченню реалізації ним так званого права доступу до дитини на підставі статті 21 вищезазначеної Конвенції.
Під правом доступу до дитини розуміється можливість спілкування батьком зі своєю дитиною у тому телефонним зв’язком, за допомогою месенджерів тощо.
За для реалізації батьком свого права доступу до дитини йому необхідно звернутися до установ Міністерства юстиції України із належним чином оформленою заявою, в якій має бути зазначена інформація про особу заявника, дитину і того, з ким проживає дитина за кордоном; підстави, на яких ґрунтується вимога про забезпечення реалізації права доступу до дитини, наявна інформацію про місце проживання дитини за кордоном тощо.
Вказана заява разом із комплектом підтверджуючих документів (перекладених на іноземну мову) скеровується до компетентних органів країни перебування дитини для належного реагування ті здійснення комплексу заходів по реалізації батьком права доступу.
З питань правильного оформлення документів, що дозволять спілкуватися із дитиною, доречно звертатися за правовою допомогою до адвоката.
