Чи працює метод Монтессорі насправді?

03.03.2024
Алессія Франко, Девід Робсон
Чи працює метод Монтессорі насправді?

Дивлячись на життя багатих і знаменитих, ми завжди запитуємо себе, що стало причиною їхнього успіху. Отже, загадка: що спільного між кухаркою Джулією Чайлд, письменником Габріелем Гарсіа Маркесом, співачкою Тейлор Свіфт і засновниками Google Ларрі Пейджем і Сергієм Бріном?

Відповідь проста: всі вони навчалися за методом Монтессорі. У США давно помітили вплив таких шкіл на розвиток світу мистецтва і технологій, але їхнє значення набагато ширше. Махатма Ганді був прихильником методу Монтессорі, завдяки якому діти “не відчувають тягаря навчання, адже пізнають світ граючись”. Рабіндранат Тагор, лауреат Нобелівської премії з літератури, заснував мережу шкіл Монтессорі, щоб дозволити дітям вільно самовиражатися.

 

Чи працює метод?

Італійський лікар і педагог Марія Монтессорі понад сто років тому розробила тепер уже знамениті на весь світ принципи, які спонукають дітей розвивати самостійність з ранніх років. Її життя являє собою надихаючу історію: будучи однією з перших феміністок, вона наважилася кинути виклик фашистському режиму заради здійснення своєї мрії. Зараз по всьому світу налічується, за різними даними, близько шістдесяти тисяч Монтессорі-шкіл.

Примітно, що перевага цієї системи освіти над іншими все ще залишається предметом суперечок. Частково це пов’язано з неминучими труднощами проведення наукових досліджень освітнього процесу. Тільки нещодавно дослідники змогли вирішити деякі з них. Висновки, яких вони дійшли, стали інтригуючим чтивом для вчителів, батьків, студентів і всіх небайдужих до дивовижних властивостей дитячого розуму.

 Гра з хлібними крихтами

Монтессорі народилася 1870 року в невеликій італійській комуні К’яравалле в прогресивній родині. Її батьки були вхожі в кола провідних учених і мислителів країни. Домашнє оточення, вільне від забобонів і забобонів, забезпечило Монтессорі перевагу над ровесницями.

“Підтримка матері відігравала для неї найважливішу роль у прийнятті відповідальних рішень, як-от вступ до середньої технічної школи”, – розповідає Еліде Тавіані, член ради директорів товариства “Опера Монтессорі” в Римі (організації, заснованої Монтессорі для дослідження і просування своїх освітніх методів). Батьки також підтримали рішення дівчини вивчати медицину – переважно чоловічу на той момент галузь.

“Сім’я Марії завжди була дуже сприйнятлива до соціальних проблем”, – доповнює Тавіані. Приміром, юна Монтессорі перейнялася боротьбою за емансипацію жінок і продовжила її в зрілості. “Вона була прикладом для багатьох жінок тієї епохи”.

Незабаром після випуску, у 1896 році, Монтессорі отримала місце помічниці в психіатричній клініці в університеті Рима. Там на добровільних засадах вона працювала з дітьми, які зазнавали труднощів у навчанні. Їхні кімнати були напівпорожніми. “Одного разу Марія виявила, що діти з ентузіазмом катають по підлозі хлібну крихту”, – розповідає Катрін Л’Екюйє, науковець у галузі психології та педагогіки в університеті Наварра в Іспанії. “Тоді вона зрозуміла, що причиною деяких порушень у розвитку інтелекту може бути бідність”. Монтессорі дійшла висновку, що правильні навчальні матеріали можуть виправити ситуацію.

Ці спостереження призвели до розробки нового методу, спрямованого на забезпечення найсприятливіших умов для навчання в так звані сензитивні періоди дитинства (у системі Монтессорі сензитивні періоди – це етапи розвитку дитини. Наприклад, сензитивний період розвитку мовлення триває з народження до 6 років – прим. Newочём).

В основу методу ліг принцип, згідно з яким усі навчальні матеріали мають підходити дітям за розміром і задіювати всі органи чуття. Крім того, кожна дитина повинна мати свободу дій і пересування, використовувати свої творчі здібності та навички розв’язання проблем. Вчителям же відводиться роль наставників, які підтримують дітей без примусу та контролю.

Монтессорі відкрила свій перший “Дім дітей” (Casa dei Bambini) 1907 року, а незабаром після – ще кілька. Згодом вона налагодила зв’язки з мислителями по всьому світу, включно з Ганді. Дивно, але коли фашисти вперше прийшли до влади 1922 року, то підтримали її рух. Однак незабаром вони виступили проти такої свободи в самовираженні дітей. За словами Тавіані, цінності Монтессорі завжди були пов’язані з повагою до людини та “прав” дітей і жінок. Фашисти лише хотіли використати її працю і славу”.

Ситуація досягла критичної точки, коли фашистський режим спробував вплинути на зміст освітнього процесу, і 1934 року Монтессорі разом із сином залишили Італію. Вона повернулася на батьківщину лише через 13 років, продовживши розповідати про свій метод і розвивати його аж до самої смерті в 1952. Марія прожила 81 рік.

 Відповідальні діти

Сьогодні існує безліч шкіл Монтессорі. Не всі вони визнані “Оперою Монтессорі”, але кожна дотримується фундаментальних принципів. Перший із них свідчить, що вчителі – це турботливі провідники, які надихають дітей на вирішення різних завдань без втручання дорослих.

“Наші діти вчаться самі про себе дбати”, – стверджує Міріам Ферро, директорка Екошколи Монтессорі в Палермо, де навчаються з перших місяців життя до шести років.

Деякі предмети в Екошколі збігаються з предметами в інших дитячих освітніх закладах, наприклад, математика та музика. Однак на додаток до них існує розділ “практичного життя”, що походить від початкових ідей Монтессорі про самостійність дітей. На цих уроках учням пропонуються соціально орієнтовані практичні завдання, наприклад, приготувати напої однокласникам. З метою безпеки вчителі розливають гарячу воду самі, тоді як діти відіграють активну роль у підготовці столів і подачі напоїв. “За сніданком та обідом вони також діють самостійно, по черзі накривають стіл і розносять їжу однокласникам”, – додає Ферро.

Метод заохочує не лише самостійність, а й співпрацю. Діти різного віку навчаються в одному класі, таким чином старші можуть допомагати молодшим. Жодних тестів та оцінок, щоб уникнути суперництва між учнями. Кожне заняття триває три години – за цей час діти повністю занурюються в діяльність. Навчальні матеріали розроблені так, щоб задіяти всі органи чуття. Наприклад, літери та цифри, зроблені з наждачного паперу, діти також сприймають тактильно.

Хоч би як життєствердно і розумно ця концепція звучала, чи має вона виражені переваги?

Досить просте запитання, але відповісти на нього складно. Дослідження вказують на позитивний ефект певних аспектів освіти за Монтессорі. Однак метод оцінювання успішності шкільного класу відрізняється від стандартної наукової процедури, тому результати мають важливі застереження.

Для оцінки ефекту втручання зазвичай проводять рандомізоване контрольоване випробування. Учасників випадковим чином ділять на дві групи: одна група – експериментальна – оцінює втручання, тоді як інша – контрольна – не зазнає реального впливу. Якщо перша група показує кращі результати, це означає, що втручання є ефективним. Під час випробувань медичних препаратів люди з експериментальної групи зазвичай отримують справжні ліки, а з контрольної – плацебо, пустушку без активних інґредієнтів.

На жаль, провести дослідження в освітньому середовищі з тією ж суворістю практично неможливо. Можна порівняти учнів шкіл Монтессорі та закладів з іншою системою. Однак багато з цих шкіл платні, і вибір батьків може спиратися на безліч чинників, які також впливають на успішність дитини. Річ не тільки в добробуті сім’ї. “Батьки, чиї діти навчаються за Монтессорі, найімовірніше, приділяють освіті особливу увагу, а отже, паралельно навчають дитину вдома, що дає позитивні результати”, – пояснює Хав’єр Бернасер з Інституту гуманітарних наук університету Наварри в Іспанії.

Звісно, згідно з деякими дослідженнями, учні Монтессорі-шкіл вигідно вирізняються серед решти. Але не можна з упевненістю сказати, є це результатом застосування методу чи наслідком привілейованого походження.

Анджеліна Ліллард, викладач психології з університету Вірджинії в Шарлотсвіллі, спробувала розібратися в питанні, спостерігаючи за однією з таких шкіл у Мілуокі, США. У дослідженні взяли участь діти, які вступили за принципом лотереї. Випадковий відбір мав мінімізувати вплив сторонніх факторів, що додавало впевненості у впливі методу Монтессорі на наявні відмінності. Проаналізувавши успішність дітей у віці п’яти років, Ліллард виявила, що учні школи пишуть, рахують, планують свій час і взаємодіють з однолітками краще, ніж учні звичайних шкіл. А дванадцятирічні школярі показали вищі результати в навичках оповідання.

Хоча результати оптимістичні, варто зазначити, що вони засновані на невеликій вибірці учнів. Хлоя Маршалл з Педагогічного інституту Університетського коледжу Лондона вважає, що експеримент Лілларда є найточнішим на даний момент. Водночас вона вважає, що “це лише один із доказів, які потребують наукового підтвердження”.

 Навчання без розкладу

Проте, зважаючи на сучасні знання про педагогіку і психологію, Маршалл припускає, що в методу Монтессорі є низка безперечних плюсів. Наприклад, нещодавно було встановлено, що наявність у дітей вільного часу без суворого розкладу і втручання дорослих сприяє незалежності та самодисципліні. Саме такий підхід лежить в основі методу.

Також є підстави стверджувати, що спеціально розроблені Монтессорі навчальні матеріали допомагають учням справлятися із завданнями краще, ніж звичайні. Таким чином, вони більш ефективні в ранньому навчанні.

Соланж Денерво, нейробіолог з навчальної лікарні Лозанни у Швейцарії, яка раніше викладала в школі Монтессорі, також позитивно відгукується про метод. У недавньому дослідженні вона виявила, що учні таких шкіл зазвичай більш креативні і, як наслідок, краще встигають у навчанні. Хоча їй і не вдалося вивчити повністю випадкову вибірку учнів, вона намагалася брати до уваги дітей з однаковим інтелектуальним і соціально-економічним походженням.

Денерво припускає, що переваги ґрунтуються на тому, що діти з ранніх років беруть відповідальність за своє навчання, внаслідок чого вчаться самостійно розв’язувати проблеми і черпати досвід навіть із невдач. Усе це, мабуть, сприяє гнучкості мислення. “Тут вони можуть не боятися пробувати і помилятися”, – пояснює вона.

Чи може успіх випускників шкіл Монтессорі бути відображенням цих особливостей? Маршалл пропонує відмовитися від передчасних висновків, оскільки на даний момент наукового підтвердження цьому немає. Денерво налаштована більш позитивно: аналізуючи отримані результати, вона дійшла висновку, що освіта за системою Монтессорі допомагає людям розвиватися у творчих професіях.

“У школі ви формуєте каркас свого мислення”, – вважає вона. За її словами, логічно, що ті, кому з раннього дитинства прищеплювали самодисципліну, гнучкість мислення та співробітництво, матимуть привілеї в подальшому житті.

 Монтессорі як бренд

Доведена ефективність методу чи ні – є щось привабливе в самій його ідеї, прихильники якої успішно рекламують концепцію незалежного самостійного дитинства, вільного від тиранії традиційної освіти. Марія Монтессорі невпинно просувала свій метод, який продовжують поширювати по всьому світу її наступники.

“Він не випадково став “брендом””, – пояснює Джанфранко Марроне, викладач семіотики, науки про знаки і символи, в університеті Палермо. Марроне вказує на зростання сфери маркетингу з 1980-х років, що поширюється, зокрема, і на освітні установи. На його думку, ім’я Монтессорі зараз асоціюється з високим рівнем освіти або навіть із життєвою філософією, яка приваблює багатьох батьків.

Однак, за іронією долі, багато шкіл, що носять сьогодні ім’я італійської вчительки, лише віддалено наслідують її початкові ідеї. Воно не було зареєстровано як торговельна марка. І попри те, що по всьому світу існують офіційні навчальні заклади Монтессорі, які навчають і акредитують викладачів, школам не обов’язково використовувати цей термін у рекламі.

“Стає дедалі складніше знайти заклад з автентичною освітою за системою Монтессорі”, – вважає Л’Екюйє. Вона стурбована тим, що деякі школи просто намагаються слідувати трендам і не поділяють принципи на кшталт самостійності учнів і тривалості уроків, які настільки важливі для отримання результату. Без певної послідовності в застосуванні методу не можна домогтися об’єктивної оцінки його переваг над іншими освітніми системами.

Маршалл дивиться на зміни з більшим оптимізмом. Хоча вона згодна, що розмаїття підходів може спотворювати оцінку методу Монтессорі, вона також визнає, що метод має адаптуватися під соціальні та технологічні зміни. Взяти, наприклад, сучасні гаджети та способи їхнього застосування в освіті: “Про таке Монтессорі писати не могла”.

Гарячі суперечки вчених і педагогів, які тривають уже понад сто років з моменту відкриття першої школи, доводять, що Монтессорі провела справді важливу роботу. А з огляду на інтригуючі результати нещодавніх досліджень, дебати триватимуть і далі.

 

За матеріалами BВС

Автори: Алессія Франко – авторка і журналістка, яка пише про історію, культуру, суспільство, сторітелінг і його вплив на людей.

Девід Робсон – письменник із Лондона, який 2022 року опублікував книжку “Ефект очікувань: як світогляд може змінити життя” (The Expectation Effect: How Your Mindset Can Transform Your Life).

Array
(
    [ID] => 1296
    [id] => 1296
    [title] => Союз-3
    [filename] => soyuz-3-2.jpg
    [filesize] => 23340
    [url] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
    [link] => https://medpotreb.org/soyuz-3-5/
    [alt] => 
    [author] => 1
    [description] => 
    [caption] => 
    [name] => soyuz-3-5
    [status] => inherit
    [uploaded_to] => 0
    [date] => 2024-02-18 19:50:40
    [modified] => 2024-02-18 19:50:40
    [menu_order] => 0
    [mime_type] => image/jpeg
    [type] => image
    [subtype] => jpeg
    [icon] => https://medpotreb.org/wp-includes/images/media/default.png
    [width] => 250
    [height] => 184
    [sizes] => Array
        (
            [thumbnail] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-150x150.jpg
            [thumbnail-width] => 150
            [thumbnail-height] => 150
            [medium] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [medium-width] => 250
            [medium-height] => 184
            [medium_large] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [medium_large-width] => 250
            [medium_large-height] => 184
            [large] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [large-width] => 250
            [large-height] => 184
            [1536x1536] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [1536x1536-width] => 250
            [1536x1536-height] => 184
            [2048x2048] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [2048x2048-width] => 250
            [2048x2048-height] => 184
            [article-box-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [article-box-1-width] => 250
            [article-box-1-height] => 184
            [article-big-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [article-big-1-width] => 250
            [article-big-1-height] => 184
            [single-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [single-1-width] => 250
            [single-1-height] => 184
            [author-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-85x152.jpg
            [author-1-width] => 85
            [author-1-height] => 152
            [banner-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-1-width] => 250
            [banner-1-height] => 184
            [banner-2] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-2-width] => 250
            [banner-2-height] => 184
            [banner-3] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-3-width] => 250
            [banner-3-height] => 184
            [useful-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-100x100.jpg
            [useful-1-width] => 100
            [useful-1-height] => 100
        )

)