Дещо з міжвидової трансплантації органів

18.03.2024
Союз споживачів медичної продукції
Дещо з міжвидової трансплантації органів

Ксенотрансплантація, тобто пересадка частин тіла нелюдського походження людині, останнім часом вийшла на передній план біомедичної науки. За останні два роки ця колись малодосліджена галузь хірургії досягла кількох важливих віх, включаючи трансплантацію генно-інженерних свинячих сердець і нирок пацієнтам з мертвим мозком.

Якими б новаторськими не були ці досягнення, ксенотрансплантація має напрочуд довгу історію – з великою кількістю етично сумнівних помилок.
Деякі з перших спроб, що мали нечіткий науковий характер, розпочалися в 17 столітті з роботою французького лікаря Жана-Батіста Дені, який був одним з перших піонерів переливання крові. У першій задокументованій спробі переливання крові Дені перелив кров вівці 15-річному хлопчику, який страждав від хронічної лихоманки (на малюнку). За словами Дениса, він “вражаюче” одужав і швидко повернув собі “ясне і щасливе обличчя”. Його довготривале одужання залишається загадкою.
Не дивно, однак, що не всі ці експерименти були успішними. Ксенотрансфузії були заборонені у Франції близько 1670 року після смерті одного з пацієнтів Дениса.

Століття потому вчені почали експериментувати з міжвидовими пересадками тканин і органів, а не лише крові. Одним із відважних піонерів цього грубого попередника ксенотрансплантації був Серж Воронов, російський вчений, який працював у Парижі на початку 20-го століття.

Його “pièce de résistance” полягав у пересадці шматочків яєчок шимпанзе в яйця літніх чоловіків, які втратили “жагу до життя”. Як повідомляється, він провів “значну кількість” таких операцій і заробив на цьому статки, незважаючи на те, що це була, так би мовити, повна нісенітниця.

Одним з реципієнтів роботи Воронова був австралійський фармацевт доктор Генрі Лейтон-Джонс, більш відомий як “Мавпа Джонс”, який отримав трансплантат яєчка мавпи в Парижі в 1929 році. Задоволений результатами, він повернувся додому в Австралію і продовжив справу Воронова, провівши численні подібні операції самостійно.

У 1960-х роках ідея використання нелюдських приматів як донорів для трансплантації захопила доктора Кіта Ремтсма, американського вченого, який більшу частину своєї кар’єри провів у Тулейнському університеті в Луїзіані. Хоча трансплантація нирок вже була розроблена приблизно в цей час, кількість трансплантацій була вкрай обмеженою через брак донорських нирок від померлих людей.

Щоб вирішити цю проблему, Ремтсма дослідив можливість використання нирок наших найближчих родичів – шимпанзе. Між 1963 і 1964 роками щонайменше 13 пацієнтам було проведено подвійну трансплантацію нирок від шимпанзе.
Більшість з цих трансплантацій закінчилися невдачею через відторгнення або інфекції, в результаті чого пацієнти померли протягом восьми тижнів. Однак, що прикметно, кілька випадків мали обмежений успіх. Одна з пацієнток Ремтсма прожила дев’ять місяців і навіть змогла повернутися до роботи шкільною вчителькою, маючи, здавалося б, добрий стан здоров’я. Однак одного дня вона раптово втратила свідомість і померла. Нирка шимпанзе виявилася здоровою і не відторгалася, що змусило лікарів зробити висновок, що вона просто померла від гострого порушення електролітного балансу.

Були навіть численні спроби пересадити серця приматів людям. Одна з найвідоміших спроб була здійснена доктором Леонардом Бейлі, який у 1984 році пересадив серце бабуїна немовляті, відомому як Бейбі Фейрі.
Дівчинка народилася передчасно і страждала на синдром гіпоплазії лівих відділів серця – критичну ваду, яка вимагала термінового хірургічного втручання. Не маючи донорських сердець для немовлят, Бейлі розробив відчайдушний план: він спустився в дослідницьку лабораторію лікарні і витягнув серце бабуїна, який перебував під анестезією. Він повернувся нагору і імплантував його в грудну клітку дівчинки.
Спочатку здавалося, що це спрацювало, оскільки серце розміром з волоський горіх почало битися. Однак через 20 днів Бебі Фейрі померла через гостре відторгнення.

Випадок набув широкого розголосу і викликав неабияку кількість суперечок у засобах масової інформації. Якщо операція і мала якийсь позитивний результат, то він полягав у тому, що вона привернула увагу до нагальної потреби в більшій кількості людських органів для немовлят, які потребують пересадки.

Навіть сьогодні ксенотрансплантація може викликати здивування у громадськості, а фахівці з біоетики все ще борються з моральними міркуваннями, пов’язаними з цією практикою. Однак варто підкреслити, що ці історичні приклади міжвидової трансплантації далекі від ксенотрансплантацій 2020-х років, які стали можливими завдяки десятиліттям прогресу в трансплантології та біомедичній науці.

Якою б не була ваша позиція щодо цього питання, фактом є те, що існує відчайдушна нестача донорів органів, яка буквально вбиває сотні людей щороку. І хоча попереду ще багато роботи, ксенотрансплантація має потенціал для вирішення цієї проблеми і порятунку життів.

За матеріалами NCBI of National Institutes of Health

 

 

Array
(
    [ID] => 1296
    [id] => 1296
    [title] => Союз-3
    [filename] => soyuz-3-2.jpg
    [filesize] => 23340
    [url] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
    [link] => https://medpotreb.org/soyuz-3-5/
    [alt] => 
    [author] => 1
    [description] => 
    [caption] => 
    [name] => soyuz-3-5
    [status] => inherit
    [uploaded_to] => 0
    [date] => 2024-02-18 19:50:40
    [modified] => 2024-02-18 19:50:40
    [menu_order] => 0
    [mime_type] => image/jpeg
    [type] => image
    [subtype] => jpeg
    [icon] => https://medpotreb.org/wp-includes/images/media/default.png
    [width] => 250
    [height] => 184
    [sizes] => Array
        (
            [thumbnail] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-150x150.jpg
            [thumbnail-width] => 150
            [thumbnail-height] => 150
            [medium] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [medium-width] => 250
            [medium-height] => 184
            [medium_large] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [medium_large-width] => 250
            [medium_large-height] => 184
            [large] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [large-width] => 250
            [large-height] => 184
            [1536x1536] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [1536x1536-width] => 250
            [1536x1536-height] => 184
            [2048x2048] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [2048x2048-width] => 250
            [2048x2048-height] => 184
            [article-box-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [article-box-1-width] => 250
            [article-box-1-height] => 184
            [article-big-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [article-big-1-width] => 250
            [article-big-1-height] => 184
            [single-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [single-1-width] => 250
            [single-1-height] => 184
            [author-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-85x152.jpg
            [author-1-width] => 85
            [author-1-height] => 152
            [banner-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-1-width] => 250
            [banner-1-height] => 184
            [banner-2] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-2-width] => 250
            [banner-2-height] => 184
            [banner-3] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2.jpg
            [banner-3-width] => 250
            [banner-3-height] => 184
            [useful-1] => https://medpotreb.org/wp-content/uploads/2024/02/soyuz-3-2-100x100.jpg
            [useful-1-width] => 100
            [useful-1-height] => 100
        )

)